Переді мною ніби звичайний листок пожовклого паперу. Це запис акта про смерть дев’ятнадцятирічного селянина Андрія Остапенка, померлого на Сумщині 13 травня 1933 року. Цей лаконічний, і зовні, непримітний документ виявила в фондах Державного архіву Сумської області провідний спеціаліст відділу зберігання Оксана Коваленко. (ДАСО. Ф.Р.7720, оп.1, спр.458, арк.34.) В голодоморному 1933 році помер колгоспник артілі Леніна Улянівського району. В графі "причина смерті", каліграфічним почерком дбайливо виведено "Українець".
Та не було ніякого голодомору-геноциду, всім було тяжко, - підшіптують лукаві. А в графі "причина смерті", каліграфічним почерком дбайливо виведено "Українець".
Голодували і в Росії, і на Кавказі, і в Казахстані, - стверджують ті, хто хоче уникнути відповідальності за злочини ідейних попередників. А в графі "причина смерті", каліграфічним почерком дбайливо виведено "Українець".
Немає чого ворушити минуле, думаймо, як сьогодні потугіше натоптати черева і кишені, - сичать товстосуми без роду і племені. А в графі "причина смерті", каліграфічним почерком дбайливо виведено "Українець".
В актах про смерть українських селян того періоду найчастіше вказувались наступні причини: "худосочна слабість", "недоїдання", "порушення живлення", "виснаження", "знесилення організму", "від голоду", "голодний набряк", "естественная ізношенность", "дистрофія", "різачка"…
Але для нас, через 75 років і пригасаючий текст потьмянілих документів, проникає в свідомість і закликає до сумління каліграфічним почерком дбайливо виведене в графі "причина смерті" святе слово - "Українець".
Віктор РОГ
| 
Меню
