СЛАВНИМ ЛИЦАРЯМ НЕСКОРЕНОГО ЧИНУ
Дорогий Романе Миколайовичу!
З нагоди високолітнього ювілею прийміть молитву Подячну і привселюдне визнання синівської любові:
Дякую, Боже, що вранці встаю,
Дякую, Боже, що можу ходити,
Дякую, Боже, що можу робити,
Дякую, Боже, що чую та бачу,
Дякую, Боже, за долю та вдачу,
Дякую, Боже, ще за родину,
Дякую, Боже. за Україну,
Дякую, Боже, що світ пізнаю,
Дякую, Боже, за все, що я маю,
Дякую, Боже, за все, що я знаю,
Дякую, Боже, що вмію терпіти,
Дякую, Боже, що вмію любити,
Дякую, Боже, що в Тобі живу,
Дякую, Боже, за милість твою,
Дякую, Боже, що дав мені ласку
Не розминутися з Вами в життю!
Усевишній у дивний спосіб проявив святу волю Свою, давши до престолу храму Різдва Пресвятої Богородиці в м. Стебник отця Петра-Йосафата Герилюка-Купчинського, де був я осінений ласкою стрічі з тими, котрі не вагаючись ставили на плаху всього себе, свою душу і свою долю. Безмежно дякую Йому, що серед тої когорти українських героїв дав мені здатність глибинніше запізнати, Романе Миколайовичу, саме Вас та отримати можливість, як і обов’язок, у різних життєвих обставинах понад чверть століття стояти поруч з Вами, безмежно черпати з життєвих глибин Вашої криниці, постійно чувати дух Вашої стихії, відчитувати з Ваших очей добру батьківську науку, як і спонуку до дії, рідко німі докори. Мабуть, завдяки щирим материнським молитвам
Господь обласкавив мене кревним, духовним, інтелектуальним і названим батьком. Четвертий, тобто Ви, поєднали в собі сутності чотирьох. Притягуєте щирістю, теплотою, властивою тільки для Вас скромністю, строгою поставою, скупою усмішкою, за якою скрадається світлий, добрий і глибокий погляд навстіж відкритих до світу очей, з яких виливається нескінченна Господня благодать. Підкуповуєте твердістю духу, силою волі, політичною й життєвою принциповістю, особистою відвагою, простотою, батьківською турботою, самовідданою і чесною працею, без претензій на будь-яку винагороду, байдужістю до владних амбіцій і слави. А ще Небесний Отець обласкавив Вас пам’яттю історичного болю, упокореністю духу і всепрощаючою любов’ю. Про таких людей говорять, що вони випереджують свій час. Вони надто пізнавані, але їх непросто пізнати, як і оцінити. Вельми вдячний Вам і за те, що були і залишаєтеся взірцем поціновування праці вчителя, когорту яких з честю потверджуєте впродовж усього життя.
Меню
Дорогі нашому серцю стебничани!