У минулому номері газети “Воля громади” була опублікована моя стаття “Чи стріляв Ярослав Пецюх?”.

Нагадаємо читачам, що йшлося про інцидент, який стався між депутатом Стебницької міської ради, сином міського голови Ярославом Пецюхом і керівником місцевого Автомайдану Віталієм Павлівим.

За словами Віталія Павліва, Ярослав Пецюх вистрелив йому в ногу з травматичного пістолета. Куля влучила у телефон, розбивши його, а тому серйозних травм потерпілий не отримав. Віталій Павлів стверджує, що Ярослав Пецюх звинуватив його у виступі на одному з міських віче, на якому потерпілий буцімто без належних причин звинуватив у міських бідах Василя Пецюха та його дружину. Однак керівник стебницького Автомайдану каже, що можна підняти відеозаписи тієї події. Тоді стане очевидним, що жодних подібних слів він не говорив. На моє запитання, чому Віталій Павлів не вдався до самозахисту, той відповів, що Ярослав Пецюх приставив йому пістолет до голови, поводив себе неадекватно й агресивно, а тому не слід було провокувати його.

Свою версію подій розповів Ярослав Пецюх. Він стверджує, що у тій вечірній пригоді винен Віталій Павлів, який накинувся на нього з кулаками. Причину такої поведінки він бачить у своїх виступах на сесіях міської ради. Це, мовляв, багатьом не подобається. Ярослав Пецюх відмовився відповісти на моє запитання, чи стріляв він з травматичного пістолета у Віталія Павліва. Не сказав він, чи зареєстрований цей пістолет на його ім’я і чи має він право його носити. Натомість Ярослав Пецюх зауважив, що Віталій Павлів буде засуджений згідно чинного законодавства і додав: “Якщо треба, ми дійдемо до Києва”.

Зараз цією справою займається стебницька міліція. Зважаючи на таємницю слідства, ми поки що не можемо дізнатися, що ж насправді сталося між Віталієм Павлівим і Ярославом Пецюхом.

Проте нам став відомим ще один факт, пов’язаний із застосуванням зброї з боку Ярослава Пецюха. Принаймні це стверджує місцевий таксист Мар’ян Карабан.

За його словами, Ярослав Пецюх 29 квітня цього року запросив його до приймальні депутата від Народного Руху України (а саме цю політичну силу представляє син міського голови). Нібито народний обранець вимкнув світло, потім знову його ввімкнув і зачинив двері. Відтак Ярослав Пецюх буцімто приставив йому до голови пістолет. При цьому він нібито сказав, що це бойовий пістолет. Далі буцімто прозвучали слова: “Зараз я тебе вб’ю”.

Що ж стало причиною такої поведінки Ярослава Пецюха? Мар’ян Карабан каже, що стебницький депутат звинуватив його в тому, ніби він образив його маму. Таксист не заперечує, що між ним і мамою Ярослава Пецюха трапилася конфліктна ситуація. За словами Мар’яна Карабана, та накинулася на нього з лайкою, вжила образливі слова. Він не стримався і відповів нецензурною лексикою.

Як далі розвивались події в офісі Народного Руху України в Стебнику? За словами Мар’яна Карабана, Ярослав Пецюх ударив його в ніс. У таксиста потекла кров. Слід визнати, що стебницький депутат відразу надав потерпілому необхідну допомогу. Мар’ян Карабан витирав кров салфетками і змивав її мінеральною водою. Відтак вийшов з офісу і пішов до аптеки.

Мар’ян Карабан згадує, що нібито Ярослав Пецюх радив йому нічого не робити, бо всі проблеми він “порішає з блатними і міліцією”.

Зараз стебницька міліція розслідує заяви Мар’яна Карабана і мами Ярослава Пецюха.

Цього разу я мав би знову зв’язатися з Ярославом Пецюхом і розпитати в нього, що ж насправді, з його точки зору, відбулося того разу. Але я свідомо не пішов на це. Ярослав Пецюх негативно ставиться до мене (як, зрештою, і я до нього). Але на відміну від мене, коли я хочу подати об’єктивну інформацію згідно канонів неупередженої журналістики, він минулого разу виявився нещирим. Так, і досі я не отримав відповідей на запитання, чи зареєстрований пістолет на його ім’я і чи має він право його носити. Здавалось би, це ключова проблема. Якби Ярослав Пецюх був щирим до кінця, то без проблем відповів би на ці запитання. Але, видно, в нього є вагомі причини, аби, власне, на них не відповідати.

У вихідних даних газети “Воля громади” вказана моя особиста електронна пошта. За час відновлення видання я мало не щодня отримую листи від небайдужих стебничан. Деякі з них використовую для публікації або написання статей. Смію стверджувати, що до моменту виходу цього номеру газети жодної інформації від Ярослава Пецюха не надійшло. Також він не телефонував мені з цього приводу.

А тепер хотів би висловити власне ставлення до цієї проблеми. І полягає воно в банальному і наївному запитанні: “Навіщо Ярославові Пецюху пістолет?”. Стебник, на моє глибоке переконання, не належить до криміногенно небезпечних міст. Ярослав Пецюх не займається діяльністю, яка би загрожувала його здоров’ю та самому життю.

Звичайно, кожний має право на носіння зброї, якщо це не суперечить чинному законодавству, а сама людина не визнана психічно хворою.

Спостерігаючи за поведінкою Ярослава Пецюха на засіданнях сесій міської ради, дивувався його неадекватній, як на мене, поведінці. Я переконався, що ця людина просто не сприймає іншу точку зору. Не можна казати, що він під час роботи сесій вступав у конструктивний діалог з опонентами. Як правило, це виливалося в крики, тиск на батька – голову міської ради, який, на думку сина, буцімто неправильно веде сесію, порушує регламент. Депутати і під час сесій, і в перервах, і після закінчення роботи неодноразово говорили, що Ярослав Пецюх забагато на себе бере і що йому не личить так робити, зважаючи на статус депутата і на те, що його батько є міським головою.

Агресивна політика Ярослава Пецюха відома й поза стінами міської ради, зокрема, під час проведення віч та інших масових заходів. Тоді він вступає в словесну перепалку з багатьма стебничанами. Проте, на відміну від нього, вони не озброєні.

Не моя справа вирішувати, чи має право Ярослав Пецюх носити зброю. Я просто наводжу розповіді людей, які, за їхніми словами, пережили страх, коли їм приставляють пістолет до голови.

Я би ще багато міг говорити про моральні якості деяких можновладців, про їхню належність до Народного Руху України, про світле ім’я В’ячеслава Чорновола, причетного до цієї політичної сили, та й ще про багато інших цікавих речей, яких до справи не пришиєш. Але скажу лише, що в дуже багатьох випадках справедливість наступає ще в цьому житті. Так що декому не слід впиватися своєю безкарністю. Вхопити Бога за бороду – це одне, а відповідати перед громадою – зовсім інше.

Залишається сподіватись на об’єктивність правоохоронних органів. Утім, зрештою, останнє слово, як завжди, належить громаді. Стебничани мають право на життя у цивілізованому місті.

Анатолій ВЛАСЮК

http://tustan.io.ua/s799370/navishcho_yaroslavovi_pecyuhu_pistolet