Кожен з нас повинен бути свідомим того, що Українська державність здобута не тільки голосуванням у Верховній Раді 24 серпня і на референдумі 1 грудня 1991 року. Перш за все вона здобута потом і кров’ю сотень тисяч українців, які віддавали свою молодість і життя в рядах ОУН і створеної нею УПА. Наша державність освячена і кров’ю борців, і «вражою злою кров’ю», як заповідав нам Великий Кобзар.

Проте «держава Україна», у якій ми з вами живемо, є зовсім не такою, з мрією про яку вмирали в карпатських горах чи волинських лісах, в підземних бункерах та снігах ГУЛАГу бійці ОУН-УПА. Але навіть і таку – її хочуть знищити. Нас переконують у «недержавності українців», в тому, що ми не здатні жити без союзу з Москвою (політичного, економічного, чи хоч би енергетичного), фальсифікують нашу історію, знищують рідну мову. Наше завдання – зберегти українську державність і, поступово наповнюючи її національним змістом, перебудувати на Українську Самостійну Соборну Державу. Українську – де на першому місці стоятимуть українські національні інтереси. Самостійну – як від контролю з Москви, так і від залежності від Заходу. Соборну – яка дбатиме про духовну єдність всіх українців з усіх закутків світу і захищатиме інтереси кожного з них, де і ким би вони не порушувалися.

Лише тоді здійсняться ідеї, за які віддав життя Роман Шухевич і десятки тисяч бійців його повстанської армії. Лише тоді, приходячи вшановувати його пам'ять, зможемо сказати, що виявилися гідними послідовниками і завершили його справу.

«Українці! З’єднаймося в ці тяжкі дні єдиною думкою з Воюючою Україною, і заприсягнімо так довго не спочити, доки мета, за яку поклав головою славної пам’яті генерал Тарас Чупринка, не буде здійснена!»

Зі Звернення Проводу Закордонних Частин ОУН

«Постать сл. пам. Романа Шухевича – одна з найвизначніших у всій історії націоналістичного революційно-визвольного руху, а в переломових етапах останнього двадцятиріччя – її символ і дороговказ.

Пройшло десять найважчих років боротьби ОУН-УПА у повоєнній підбольшевицькій дійсності. Щоб усвідомити собі всю її вагу, треба пригадати: скільки людей було б повірило в 1944-45 роках, що ця боротьба втримається десять років у таких умовах? А сьогодні вже загально утвердилося переконання, що і в майбутньому большевикам не вдасться її зламати і вони змушені вголос визнати її живучість!

В тому найбільша заслуга незрівняної ідейности, героїзму, жертовности і бойовитости всіх кадрів ОУН-УПА та українського населення, що підтримує їх з повною посвятою, і далекозорого, мудрого й мужнього провідника славної пам’яті Романа Шухевича та всього керованого ним, провідного кадру.

Героїчна смерть Шухевича-Чупринки-Тура – це найбільша втрата українського визвольного руху, яка потрясла ним на довгі роки. Але він перенесе і той найважчий удар, бо в ньому живе дух, віра і хоробрість найбільшого його Провідника і Командира – генерала Чупринки – Тура».

Провідник ОУН Степан Бандера

Пам’ятаймо!

www.ukrnationalism.org.ua