Якось воно так стається у житті, що дуже часто ми, постаючи перед вибором, керуємось радше емоціями, а не здоровим глуздом. Нас цікавить не стільки суть проблеми, як радше обставини довкола неї, чиясь думка з приводу, навіть якщо й знаємо заздалегідь, що вона упереджена й суб’єктивна. Проминуло зовсім небагато часу відтоді як на площі перед собором Святого Юра у Львові було урочисто відкрито пам’ятник Андреєві Шептицькому, але навіть з перспективи цього короткого проміжку часу можемо стверджувати, що рік, з благословення УГКЦ проголошений роком Митрополита, можна розділити на два періоди: до посвячення і після посвячення (цей, другий, хоч ще й не завершився, та все ж, очевидною є його відмінність від першого). Переконання моє умотивоване передусім тим фактом, що у вітчизняному інформаційному просторі (радіо, телебачення, преса і, мабуть, найбільше інтернет) стало значно менше повідомлень про Митрополита.