20
січня 2010 року Ви підписали УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 46/2010 «Про
присвоєння С.Бандері звання Герой України». 22 січня було публічно
оголошено про цей важливий для становлення та розвитку української
нації крок та вручено нагороду внукові Провідника ОУН Степанові Бандері
(молодшому).
Ми розуміємо як важко
було здійснити цей історично важливий момент Вам, як Президентові
постгеноцидної нації, яка переживає непростий час становлення та
відродження.
Логічним у цьому ракурсі
є також підписання Вами УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 75/2010 «Про
вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті»
Цим
кроком Ви засвідчили, що українська нація повертається до відродження
своєї історичної пам’яті і віддали належне тим, хто своїм незламним
духом відстоював національну ідею, виявив героїзм і самопожертву у
боротьбі за незалежну Українську державу. Підкреслили, що в нас є
власна історія — історія становлення нашої незалежності.
Президент
Віктор Ющенко визнав воїнів Організації українських націоналістів і
Української повстанської армії учасниками боротьби за незалежність
України.
Про це він сказав під час заходів з вшанування пам'яті Героїв Крут в Чернігівській області, передають Українські новини.
"Я підписав указ про вшановування учасників боротьби за незалежність України в ХХ столітті”, - сказав Ющенко.
Президент
відзначив, що згідно цього указу учасниками боротьби за незалежність
України визнаються члени формувань Української Центральної Ради,
Української Народної Республіки, Західно-Української Народної
Республіки, Української держави Гетьманату, Української військової
організації, Організації народної оборони "Карпатська Січ”, Організації
українських націоналістів, Української повстанської армії, Української
головної визвольної ради і інших військових формувань, що боролися за
незалежність України.
За
незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і
самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу постановляю:
Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена Держави БАНДЕРІ
Степану Андрійовичу – провідникові Організації українських
націоналістів (посмертно).
Не
даремно цілу ніч після виборів на російських каналах крутили комедійні
ролики на тему виборів в Україні. Судячи з цих роликів, росіянам були
відомі переможці першого туру виборів ще до виборів. Росія відкрито
святкувала свою перемогу та всіляко знущалась з нашого президента. І це
зрозуміло, адже Ющенко зі своєю українською національною ідеєю завжди
був для Росії, як кілок у горлі.
Власне, чого не скажеш про
переможців першого туру виборів. І Тимошенко, і Янукович однаково
прийнятні для російської влади, адже там знають, що через будь-кого з
них Росія тільки посилить свій вплив на Україну. Тому для Росії
цьогорічний вибір українців - це справжнє національне свято.
День Соборності України – свято, що відзначається
щороку в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної
Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22
січня 1919 року на Софійській площі в Києві.
Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу
Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено
суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку
було проголошено в листопаді 1918 року. Процес об'єднання України
завершився 22 січня 1919 року.
Сьогодні, на дев'ятнадцятому році
Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш
актуальною. І це, напевне, перше, що я не можу пробачити сучасним
українським політикам. Культурні та ментальні відмінності між
українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву "синдром
Збруча", однак завжди наші співвітчизники прагли єдності. Акт
возз'єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показав безсилля
будь-яких спроб роз'єднати український народ, протиставити українців
один одному.
Шкода,
але у фінал президентських перегонів в Україні не потрапив жоден з
кандидатів - представників національно-патріотичних сил. Перемогу
святкуватимуть олігархи, які, як відомо зі світової історії,
представляють не націю, не народ, а вузький прошарок населення. Чому
так сталось? Одним реченням відповісти складно, але «ризик - справа
благородна», хоч і невдячна...
«СОВОК НЕВМИРУЩИЙ»
Це
я про нас усіх: і тих, хто згадує часи дешевих ковбаси і горілки, і
тих, для кого ті часи асоціюються з політичними репресіями,
«вравнилівкою», сірими заклопотаними людьми у сірому на сірих
вулицях... Ті часи минули і не повернуться назад, але вони гризтимуть
душі доти, доки про них згадуватимуть, просто згадуватимуть, не роблячи
ніяких висновків, не вивчаючи уроків того минулого.
"Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм
відбирає мову" . Л. Костенко
Всі
вісімнадцять років відновленої державності на етнічній Українській
землі спостерігається парадоксальна ситуація. Внутрішня орда (п’ята
колона) за потужної підтримки північно-східного сусіда України веде
наступ на все українське, а саме – докладаються серйозні зусилля щоб
призупинити процес відновлення історичної пам’яті (мови, культури,
історії) і відродження української нації. Цей антиукраїнський демарш
складається з багатьох чинників. Три чинники є найбільш небезпечними –
мовний, історичний і чинник державного устрою.
Результати
першого туру президентських виборів засвідчують, що українські виборці
з тріском провалили іспит на громадянську відповідальність та вірність
національним ідеалам. Зробили вибір, від якого ніяк не натішиться
Росія, аж пищить від задоволення. Ну що ж, значить така в України доля.