13 січня 2010 року Апеляційний суд м. Києварозглянувкримінальну справу, порушенуірозслідувануСБУ за фактом вчинення Голодомору-Геноциду в Україні у 1932-1933 роках.
Рішенням суду підтвердженівисновкислідчихСлужбибезпекиУкраїни про організаціювчинення в 1932-1933 роках на територіїУСРРкерівництвомбільшовицькогототалітарного режиму – генеральним секретарем Центрального комітетуВсесоюзноїкомуністичноїпартіїбільшовиків /ЦК ВКП(б)/ Сталіним (Джугашвілі) ЙосипомВіссаріоновичем, членом ЦК ВКП(б), Головою Ради НароднихКомісарів Союзу РадянськихСоціалістичнихРеспублік (СРСР) Молотовим (Скрябіним) В’ячеславом Михайловичем, секретарями ЦК ВКП(б) Кагановичем Лазарем Мойсейовичем та Постишевим Павлом Петровичем, членом ЦК ВКП(б), генеральним секретарем ЦК Комуністичноїпартії
більшовиків України /КП(б)У/ Косіором Станіславом Вікентійовичем,
членом ЦК ВКП(б), Головою Ради народних комісарів Української
Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) Чубарем Власом Яковичем та
членом ЦК ВКП(б), другим секретарем ЦК КП(б)У Хатаєвичем Менделем
Марковичем, геноциду української національної групи, тобто штучного
створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення.
"Україна є незалежна від того, що думають ближчі чи дальші сусіди" Гість: Любомир Гузар, Глава Української Греко-католицької Церкви
Інна Кузнецова: Ми почали розмову з різдвяних традицій…
Любомир Гузар:
Ми маємо такий звичай, старинний звичай з різних країн, з різних
осередків походить і навіть також включає нашу прастаринну традицію, що
в цей час обмінюємося дарунками. Чи це буде під ялинку. Починаючи від
святого Миколая, розуміється. Тоді на Новий рік, тоді щось під ялинку.
Одним словом, обмін дарунками є дуже, що так скажу, важливою частиною нашого отого святкування, цілого того круга.
Сторіччя Степана Бандери було хорошою нагодою для оприлюднення багатьох
документів, раніше відомих лише вузькому колу дослідників. Також воно
було нагодою ще раз переосмислити місце лідера і символа революційної
ОУН у визвольній боротьбі українського народу. Не те, щоб з'явились
нові дані, які б дозволили сказати: "Бандера був не такий, як ми
думали”. З’явилися нові обставини суспільного життя, і в цих обставинах
рельєфнішими стали певні сторони характеру цієї, безумовно, історичної
особи. Певні прикмети характеру Степана Бандери стали актуальнішими
сьогодні, ніж тоді, коли він жив і боровся, а деякі, його погляди,
навпаки, стали ніби й самозрозумілими, бо як же інакше? Важливо, що чим
далі, тим очевиднішим стає те, що Степан Бандера є системоутворюючою
історичною особою нашої Незалежності. Такою, як Іван Мазепа і Симон
Петлюра, а можливо й важливішою, бо ідеї, якими він користувався у
своїй боротьбі, є ближчими до нашого часу, і, відповідно, ближчими до
наступних поколінь, яким доведеться за цю Незалежність боротися далі та
утверджувати її як непроминаючу цінність для народу.
–
Пане Олегу, вітаю Вас. Отже, ми говоримо сьогодні про роль громадського
руху в Україні. Як би Ви оцінили його, і наскільки він є дієвим у
площині державотворення?
–
Я можу сказати, що разом із моїми однодумцями ставлюся доволі критично
до оцінювання розвитку громадсько-політичного життя в Україні, яке
наповнене якимись негативними відголосками. Безперечно, є багато
проблем і їх потрібно вирішувати, але, тим не менше, ми оцінюємо
пройдений шлях саме в громадському секторі як позитивний. Бо
громадський рух наприкінці 1980-х років спричинив до того, що в 1991
році була проголошена незалежність України. Саме громадський рух, а не
якісь інші суспільні формації, приклався до того, що у 2004 році нація
змогла самоствердитися під час подій, які зараз вже називаються в
історичному ракурсі Помаранчева революція. На нашу думку, за потужним
громадським об'єднанням і за громадським рухом майбутнє України. І
пов’язано це в першу чергу з тим, що партійно-номенклатурна чи
партійно-олігархічна система, яка зараз процвітає в Україні, фактично є
загрозою для державності і за своєю суттю антинародна, антинаціональна.
Тому реальною альтернативою у такій ситуації, є, як на мене, об'єднання
громадян не через політичні партії як інструмент у руках впливових
олігархів, а через громадські організації, громадський рух, який
повинен сказати своє слово в житті суспільства.
«До світла воскресіння крізь терни катакомб» - під такою
назвою Інститут історії Церкви презентував виставку, присвячену 20-й
річниці легалізації Української Греко-Католицької Церкви (1989-2009).
Відкриття відбулось 18 грудня в Українському Католицькому Університеті
Дев'ятнадцять виставкових банерів охоплюють історію УГКЦ в період з
1939 по 1991 роки: процес ліквідації, десятиліття підпільної діяльності
в умовах репресивної радянської політики і насаджування атеїзму, період
боротьби за легалізацію і перші події з життя вже відродженої Церкви.
На Стебницькому ДГХП «Полімінерал» відбулася нарада за участю
представників органів державної влади, провідних фахівців,
представників громадських організацій. Було обговорено питання щодо
різкого ускладнення екологічної, гідрографічної, гірничо-геологічної
ситуації в кастопровальній зоні шахтного поля рудника № 2 (карсти № 18,
20, 22, 25) через раптове зникнення русла р. Вишниця під землю та
активізації процесу просідання земної поверхні в зоні вказаних карстів.
Писати
і говорити про Майдан стало непристойно і незручно. У більшості статей,
які з`явились у 5-ту річницю Помаранчевих подій виразними є нотки
зневіри та розчарування. Штабні писаки різних кандидатів змагаються у
цинізмі і задають ті ж самі питання – «Чому бандити не у тюрмах?»,
«Чому багаті не поділились з бідними?» і так далі. Хтось старанно
намагається вбити нам у голови, що Майдан – помилка, а то й злочин.
"Ви,
вочевидь, вважаєте, що за підсумками виборів до влади можуть прийти
тільки Юлія Тимошенко або Віктор Янукович, – але це не так", - сказав
Тягнибок.
"Це нам нав'язують вибір без вибору, знову грає стара
платівка: "Вибирайте менше зло", – а це все маніпулятивні технології –
ніхто не може сказати, як закінчиться перший тур виборів", - упевнений
він.
Меню
13 
Сторіччя Степана Бандери було хорошою нагодою для оприлюднення багатьох
документів, раніше відомих лише вузькому колу дослідників. Також воно
було нагодою ще раз переосмислити місце лідера і символа революційної
ОУН у визвольній боротьбі українського народу. Не те, щоб з'явились
нові дані, які б дозволили сказати: "Бандера був не такий, як ми
думали”. З’явилися нові обставини суспільного життя, і в цих обставинах
рельєфнішими стали певні сторони характеру цієї, безумовно, історичної
особи. Певні прикмети характеру Степана Бандери стали актуальнішими
сьогодні, ніж тоді, коли він жив і боровся, а деякі, його погляди,
навпаки, стали ніби й самозрозумілими, бо як же інакше? Важливо, що чим
далі, тим очевиднішим стає те, що Степан Бандера є системоутворюючою
історичною особою нашої Незалежності. Такою, як Іван Мазепа і Симон
Петлюра, а можливо й важливішою, бо ідеї, якими він користувався у
своїй боротьбі, є ближчими до нашого часу, і, відповідно, ближчими до
наступних поколінь, яким доведеться за цю Незалежність боротися далі та
утверджувати її як непроминаючу цінність для народу.
«До світла воскресіння крізь терни катакомб» - під такою
назвою Інститут історії Церкви презентував виставку, присвячену 20-й
річниці легалізації Української Греко-Католицької Церкви (1989-2009).
Відкриття відбулось 18 грудня в Українському Католицькому Університеті 
На Стебницькому ДГХП «Полімінерал» відбулася нарада за участю
представників органів державної влади, провідних фахівців,
представників громадських організацій. Було обговорено питання щодо
різкого ускладнення екологічної, гідрографічної, гірничо-геологічної
ситуації в кастопровальній зоні шахтного поля рудника № 2 (карсти № 18,
20, 22, 25) через раптове зникнення русла р. Вишниця під землю та
активізації процесу просідання земної поверхні в зоні вказаних карстів.