Свято Героїв – це день пам'яті всіх українців, що присвятили своє життя нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну.

У 1941 році Другий Великий Збір ОУН постановив відзначати 23 травня Свято Героїв. Воно було покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, бійців УВО-ОУН. На їхніх прикладах виховувалися майбутні Герої УПА.

Травень було обрано тому, що саме в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі кращі сини України в ХХ столітті. З травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із авторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський. 25 травня 1926 року – провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра. А 23 травня 1938 року – перший Провідник УВО та ОУН полковник Євген Коновалець.

В роки німецької, а згодом – радянської окупації це свято відзначалося у підпіллі та в українській діаспорі, а в 1991 році – повернулося в Україну. Воно широко святкується передовсім в Галичині, але останніми роками відбулось значне його поширення в центральні та східні регіони України. На Львівщині, за ініціативи націоналістичних сил, Свято Героїв з 1999 р. відзначають офіційно. Святкові заходи проходять весь тиждень, на який припадає день 23 травня. Нещодавно Львівська обласна рада прийняла рішення про святкування в четверту неділю травня.

Колоніальне минуле, в якому перебувала Україна, залишило у спадок відзначення чужих свят, вшанування чужих героїв, написану на базі чужих ідеологічних засад історію. Нам потрібна власна світоглядна система, власні державні свята. Одне з них – Свято Героїв. Свято борців, які загинули в боротьбі за волю України, залишилися нескореними. Їх гаслом було: «Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї!» Вони вірили: «Українська нація зродилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крови на чорну українську землю». Вони залишили заповіт, написаний для нас, нащадків, кров’ю і потом: «Вірність і мужність – ось головні риси героїв: вірність своєму ідеалу та мужність у втіленні цього ідеалу в життя. Вірність і мужність аж до смерті!» 23 травня – це день, коли кожен повинен запитати себе, що зробив за останній рік для здійснення заповіту Героїв.

Ми повинні пам’ятати: «Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні». Відзначення Свята Героїв, плекання їхнього культу та духу – це свідчення твердої волі українців йти накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети – розквіту і слави Української Самостійної Соборної Держави.

Слава Україні! Героям Слава!

Провід Організації Українських Націоналістів (бандерівців)

www.ukrnationalism.org.ua