День Соборності України – свято, що відзначається
щороку в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної
Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22
січня 1919 року на Софійській площі в Києві.
Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу
Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено
суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку
було проголошено в листопаді 1918 року. Процес об'єднання України
завершився 22 січня 1919 року.
Сьогодні, на дев'ятнадцятому році
Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш
актуальною. І це, напевне, перше, що я не можу пробачити сучасним
українським політикам. Культурні та ментальні відмінності між
українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву "синдром
Збруча", однак завжди наші співвітчизники прагли єдності. Акт
возз'єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показав безсилля
будь-яких спроб роз'єднати український народ, протиставити українців
один одному.
Шкода,
але у фінал президентських перегонів в Україні не потрапив жоден з
кандидатів - представників національно-патріотичних сил. Перемогу
святкуватимуть олігархи, які, як відомо зі світової історії,
представляють не націю, не народ, а вузький прошарок населення. Чому
так сталось? Одним реченням відповісти складно, але «ризик - справа
благородна», хоч і невдячна...
«СОВОК НЕВМИРУЩИЙ»
Це
я про нас усіх: і тих, хто згадує часи дешевих ковбаси і горілки, і
тих, для кого ті часи асоціюються з політичними репресіями,
«вравнилівкою», сірими заклопотаними людьми у сірому на сірих
вулицях... Ті часи минули і не повернуться назад, але вони гризтимуть
душі доти, доки про них згадуватимуть, просто згадуватимуть, не роблячи
ніяких висновків, не вивчаючи уроків того минулого.