
Існує така легенда. Створив Господь на світі звірів прудкими, сильними,
птахів з крилами, які допомагали їм шугати високо в небі. Тільки людині він не
дав ні великої сили, ні міцних крил. Зажурилася людина й прийшла до Бога,
почала нарікати на свою долю.
Всевишній вислухав скарги людини на важке життя і сказав, що має вона
найцінніший скарб, якого не дано звірям і птицям — мову. Адже мова сильніша за
будь-яку силу, скоріша за найпрудкішу тварину. Пообіцяв Бог, що мова все
замінить людині, ніде не дасть загинути. Однак і людина повинна розуміти, який
неоціненний скарб отримала — берегти мову, як зіницю ока. А якщо втратить вона
її, то загубить і душу, і силу.
Це всього лише легенда. Але, як і кожен з народних переказів, вона відображає
суть тих явищ, які відбуваються в людському житті. Недарма ж говорять, що без
мови немає народу.