Про страх перед владою і страх Господній:
Слово Глави Української Греко-Католицької Церкви
до тих, хто не наважується діяти згідно з волею сумління

Дорогі в Христі!

Молячись у Вічному місті, біля гробів святих апостолів Петра і Павла та мощів святого священномученика Йосафата, у колі єпископів Вселенської Церкви, щоб разом зі Святішим Отцем Венедиктом XVI розпочати Рік віри в Католицькій Церкві, думками і серцем лину до України, котра напередодні чергових виборів із тривогою вдивляється у власне майбутнє.

Запрошую вас спільно поглянути на нинішню суспільну ситуацію в Україні у світлі Божого Слова, щоб воно розвіяло страх і безнадію, які так сильно проявляються в житті багатьох наших співвітчизників. Справді, страх і безнадія – це два почуття, які підживлюють одне одного, тоді як усвідомлення присутності Господа долає і одне, і друге. Це добре ілюструє Євангеліє 20-ї неділі по Зісланні Святого Духа, у якому вміщено розповідь про воскресіння померлого юнака, сина вдови з міста Наїн.

Похоронна процесія, яка супроводжує бездиханне тіло юнака до гробу, є образом людини і людської спільноти, що несуть на нарах історії свої несповнені надії, нездійснені проекти, втрачені сподівання. Здається, ніхто й ніщо не зможе вже змінити цієї безвихідної і трагічної ситуації.

Однак прихід Христа докорінно все змінює: Ісус бачить горе вдови, милосердиться над нею і воскрешає юнака. В Ісусі, який перемагає смерть, довершується визволення людини з фундаментальної неволі, якою є притаманний усім нам страх перед смертю. Господь визволяє всіх тих, «що їх страх смерти все життя тримав у рабстві» (Євр. 2, 15). Своєю всемогутньою правицею Він зупиняє похоронну процесію зневіри й страху, а своїм життєдайним Словом закликає померлого до життя: «Юначе, кажу тобі: встань!». Цим Словом Господь звертається до кожного із нас, закликаючи до обновленого життя, згідно з Його волею, яка взиває до нас голосом Церкви і голосом сумління.

За кілька днів, український народ мусить здати вагомий іспит національної зрілості, від якого залежатиме, не тільки його доля а також його нащадків та його волі й незалежності. За цю незалежність, якою ми сьогодня утішаємось, наші предки платили дорогою ціною свого життя. Нам щоб її вдержати, зараз, не треба жертв і крови, треба тільки зрозуміння вагомості цього часу та національної свідомості, щоб зробити мудре рішення у жовтні.

Час нам всім зрозуміти, що український народ знаходиться у новітній стадії модерної ідеологічної скритої війни, яка є набагато небезпечнішою від зброїної. Бо скритого ворога не легко впізнати, – він видається приятелем, щоб поступово осягнути свою ціль й перемогу. Захланну жадобу північного сусіда, може зупинити тільки всенародна єдність та глибока любов до своєї Батківщини.

Воїни із ˮТроянського коняˮ якого вже давно затягнили до України, інтенсивно працюють в Україні на благо матері Москви, яка не зріклася і ніколи не зрічеться українських багатств з її ˮрабамиˮ. Її вислужники, несправдливими указами та схваленням антинароднього закону про мову, оголосили беззбройну війну народові, на яку треба рішучо відповісти, продажним особам у Верховні Раді у виборчому прцесі в жовтні.