Виповнюється
80-та річниця найбільшої трагедії українського народу – Голодомору. Це
був геноцид, спланований комуністичним режимом, який не мав жодних
докорів сумління за знищені мільйони людей, бо фізичне знищення всіх,
хто не вписується в доктрину Леніна, є лейтмотивом його концепції
будівництва комунізму. Український хлібороб, з його прагненням вільної
праці на своїй землі та володіння плодами своєї праці, був приречений на
знищення вже самою ідеологією комунізму. Про це прямо говорить професор
Стенфордського університету Норман Неймарк: «Сталін зумисне дозволив
голоду винищити непомірно велику кількість українських селян і
використав його як зброю помсти за злочини, що їх нібито скоїли ці
невинні люди, а отже вчинив геноцид». Про це ясно говорив засновник
терміну «геноцид» Рафаель Лемкін під час вшанування 20-річчя Голодомору:
«радянський геноцид в Україні». Те, що відбулося в Україні 80 років
тому, повністю підпадає під означення геноциду в Конвенції ООН від 9
грудня 1948 року, прийнятої в результаті міжнародного визнання праць
Рафаеля Лемкіна і визнане сьогодні в 23-х країнах світу.
Серед
низки меморіальних заходів, які супроводжують ці трагічні роковини,
важливо не загубити пам’ять про Людину, що стала жертвою цієї
неоголошеної війни.
Ми
згадуємо про сам факт голоду 1932-1933 років, про його призвідників,
але не в стані осягнути жаху, перед яким лице-в-лице опинився пересічний
українець, з хати якого вимели останню зернину, село якого оточене кільцем вартових, діти якого просять їсти...
Аби зрозуміти – потрібно пережити, або, принаймні, спробувати це зробити. Саме це є одним з завдань акції «Сопричастя», покликаної вшанувати пам’ять жертв Голодомору шляхом посту, молитви та доброї справи.