"Рівень секретності 18" - це документальний фільм виробництва "1+1 Продакшн", який показує 18 фактів з історії Другої світової війни на території України, котрі приховувала радянська пропаганда.
Щодо кожного з них існує достатньо доказів, аби вони не вважалися ані версіями, ані гіпотезами.
Більшість із цих фактів були особливо засекречені і не розсекречені повністю до теперішнього часу.
Кожен із перечислених фактів - це велика помилка радянського командування, яка привела до численних людських і стратегічних втрат, яка потім була старанно прихована радянською владою.
Дивитися документальний фільм:

Режисер з Донецька Віталій Загоруйко презентував фільм «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері» про спецслужбу Організації Українських націоналістів.

«Служба безпеки ОУН. Зачинені двері» режисера Віталія Загоруйка — перша документальна стрічка про один із найбільш професійних та засекречених підрозділів Організації українських націоналістів. СБ залишила про себе мало інформації, зате багато чуток та пліток, стараннями простих людей та ворогів перетворених на жахливі та таємничі історії.

Багато документів, які свідчили про її діяльність, зникли в спецархівах, інші були знищені співробітниками СБ в останні хвилини свого життя. Ще донедавна дисертації на цю тему були засекречені. Проте інтерес до неї ― безсумнівний.

«Потрібно пам’ятати, що дотримуватися посту не означає лише обмежити себе в їжі та розвагах. Постити – це насамперед стримуватися від гріха, від злих звичок і пристрастей. Це також відкинення байдужості, злих помислів та егоїзму. Великий піст – це запрошення, скероване до кожного з нас, зранених гріхами, обтяжених немочами та виснажених щоденними клопотами, кинутися в Господні обійми», – пояснює Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, у своєму Пастирському посланні на Великий піст.

Предстоятель УГКЦ вказує на такі необхідні елементи Великого посту: покаяння і покута, молитва та милостиня. «Великий піст є особливим часом покаяння та покути, – читаємо у документі. – Хто щиро визнає свої провини у святому таїнстві Покаяння, той відчує благодатну дію тепла Божої любові, яке оживляє… Відроджена покаянням і покутою та поєднана з Господом у Святому Причасті віруюча людина розквітає Божою красою праведного життя та стає носієм надії для свого оточення і для всього суспільства. Бо так як гріх має руйнівний вплив не лише на грішника, а й на все його оточення, – навернення і покаяння приносить зцілення наших відносин із Богом, ближніми і всім створінням».

Двадцять років тому - 19 лютого 1992 року - Верховна Рада затвердила Тризуб як Малий герб України. Як відомо, нинішній державний символ є родовим знаком династії Рюриковичів, зокрема найвидатнішого її представника, святого Володимира - хрестителя Русі-України. Проте щодо походження і тлумачення цього знака немає єдиної думки. Українські науковці схиляються до різних версій – наприклад, що тризуб означає Триєдиність Бога, сокола Рюриковичів, тюрську тагму, відтворення форм вершка скіпетра візантійських монархів, зображення корони, сплетіння кількох початкових літер у вигляді вензеля... Львівський науковець, кандидат історичних наук Ігор Мицько має свою думку щодо походження цього знака.

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ
Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви до вірних
з нагоди 120-літнього ювілею Патріарха Йосифа (Сліпого)

Кожен ювілей наших слуг Божих та ісповідників віри – це не лише добра нагода соборно згадати їхні імена і всім Божим народом нашої Церкви помолитися за упокій їхніх душ та просити Бога про їхню прославу на землі: ми робимо це постійно. Відзначення ювілеїв – це також і духовний привілей нового спілкування зі світочами нашої церковної історії, що здійснюється через читання їхнього слова та осмислення їхнього чину. Це робить нас причасниками їхньої мудрості та вдячними спадкоємцями їхнього досвіду.

Роковини подвигу українських юнаків у буремні часи української національної революції 1917-21 рр. спонукають не лише віддати шану їх самопожертві, але й спробувати чомусь навчитись у історії. В української історії змагань за суверенність, соборність, державність, генетична пам’ять про що впродовж віків робить нас українцями, нацією. В історії,  тодішні сторінки котрої ми й нині, як колись її творці, не можемо читати «без брому». В історії, якої були позбавлені покоління підрадянської України.

Бо саме спотворення перебігу тих подій, видається, є найвагомішою причиною нинішніх негараздів.

Французький генерал Анріс Поль-Простер у передмові до спогадів генерал-полковника армії УНР Олександра Удовиченка (народився у Харкові  125 років тому, 20.2.1887 р.) висловився так: «Народ, що виявляє такі докази спротиву і патріотизму, народ, який показує такі прекрасні героїчні вчинки, не може зникнути у рабстві».

Але умовою тої непохитної надії зайняти належне місце у сім’ї вільних народів він вважав живий спогад про своїх героїв.

Організація Українських Націоналістів (бандерівців) вітає членство ОУН та всіх співвітчизників з Днем Соборності. 22 січня українці на рідних землях та за її межами відзначають це свято. В цей день 1919 року в Києві на Софійській площі було урочисто проголошено Акт злуки українських земель в одну державу.

"Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України… Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина, незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, увільнений могучим поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної, незалежної Української Держави на добро і щастя робочого народу”, – оптимістично сповіщали часописи того періоду.

Ярослав Сватко

В інших історичних умовах він міг принести своїй нації славу світового філософа, не меншу, ніж у Канта. Однак доля та історичні обставини примусили його взяти на себе обов’язок праці в царині національного визволення. І він впорався зі своїм, добровільно взятим на себе обов’язком сповна, використавши усі дані Богом таланти там, де інші, можливо, були б і безсилими. Та все ж, до кінця свого життя він залишався філософом, за способом думання і способом викладення своїх думок. Можливо, саме тому для багатьох він досі є не дуже зрозумілим і не дуже оціненим. Це все — про Ярослава Стецька, 100-річчя від народження якого відзначаємо 19 січня.