1 травня Католицька церква проголосить блаженним Папу Римського Івана Павла ІІ.

Про піднесення Папи Римського Івана Павла ІІ до лику святих заговорили відразу після його смерті. Іноді, перш ніж Католицька церква проголосить якусь постать святою, минають десятиліття, а то й століття. У випадку Івана Павла ІІ факт святості його життя був беззаперечний.
Особливо тоді, коли він, долаючи важку хворобу Паркінсона, до останніх днів виконував свій душпастирський обов’язок. Хто пам’ятає його останню відправу Хресної дороги у Римі, міг помітити, що камери майже не показували страдницького обличчя. Було видно, що переборював страшний біль, що з очей текли сльози, але Папа молився разом із християнами всього світу, бо це – його обов’язок.

Вранці 29 квітня 2011 р. з могили у крипті Ватиканської базиліки вийнято труну з тілом Слуги Божого Івана Павла ІІ. Комюніке Ватиканського прес-центру пригадує, що тіло Святішого Отця було покладене в дерев’яну труну, яка була вставлена у свинцеву та опечатана, а тоді – у ще одну дерев’яну.

В перенесенні труни, яке очолив кардинал Анджело Комастрі, Архипресвітер базиліки Святого Петра, взяли участь члени Капітули базиліки, кардинал Тарчізіо Бертоне, Державний Секретар, кардинал Джованні Лайоло, Президент Губернаторства Держави-Міста Ватикану, та ще кілька десятків людей. Труну покладено перед гробом святого Петра у крипті. 1 травня 2011 року труна буде перенесена до базиліки Святого Петра та покладена перед головним престолом для вшанування вірними. Опісля, ймовірно, 2 травня ввечері, вона буде встановлена в каплиці Святого Севастіяна.

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

Високопреосвященним і Преосвященним Владикам,
всесвітлішим, всечеснішим та преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям,  дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес!

 «Воскресіння день − просвітімося люди!
Пасха Господня, Пасха, від смерті бо до життя
І від землі до небес Христос Бог нас перевів, −
Перемоги пісню співаємо!»

Воскресна Утреня, Канон Пасхи

Сьогодні, у день світлого празника Христового Воскресіння, цими словами Канону Пасхи Свята Церква прославляє свого Спасителя, який воскрес із мертвих. Подібно як і колись, у перший день створення світу, нині із темряви гробу, що звичайно є темрявою небуття, розпачу і безвиході, засяяло божественне і несотворене світло життя. «Воскресіння день − просвітімося люди!» Це світло божества, яке випромінює із пошматованого і зраненого, але воскреслого тіла Ісуса, пронизує сьогодні всіх нас, проникає у нашу особисту темряву гріха, немочі, безнадії та зневіри і просвічує, оживляє та воскрешає − відкриває двері до нового життя.

Великоднє послання
преосвященного владики Юліана (Вороновського), 
Єпископа Самбірсько-Дрогобицького

Мир у Господі та моє архиєрейське благословення!

Цей день учинив Господь,
радіймо й веселімся в нім!
(Приспів до стихир Пасхи, Пс. 118, 24)

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати і сестри!

Христос Воскрес!

Сьогодні ми святкуємо Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Ця подія, хоч і відбулася багато сотень років тому, але є завжди актуальна, бо сповнює сенсом існування світу, проповідь Церкви і життя людини. Саме тому апостол Павло пише: «Коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша» (1 Кор. 15, 14). Наші літургійні тексти називають Христову Пасху «смерті умертвінням, аду зруйнуванням, іншого життя вічного началом»! (тропар 7 пісні Канону Пасхи). Ось чому це свято є осердям нашої християнської традиції. Ось чому Церква, як добра Мати, так наполегливо готує нас до нього впродовж благодатного часу Великого посту – Чотиридесятниці, а нині закликає сповнити все наше життя пасхальною радістю.

Виборчий Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, зібраний у Львові-Брюховичах, 21-24 березня, відповідно до приписів Кодексу Канонів Східних Церков та Партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви, обрав Верховним Архиєпископом УГКЦ Преосвященного Владику Святослава (Шевчука).

Святійший Отець Венедикт XVI потвердив і поблагословив вибір Преосвященного Владики Святослава згідно з рішенням Виборчого Синоду Єпископів УГКЦ від 23 березня 2011 року.

Обраний Глава УГКЦ склав перед Синодом Єпископів визнання віри та обітницю вірно виконувати свій уряд.

Введення Блаженнішого Святослава на престол Верховного Архиєпископа Києво-Галицького відбудеться у Києві в неділю, 27 березня, під час Архиєрейської Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Цією Літургією, яка розпочнеться о 10.00, офіційно завершиться виборчий Синод Єпископів УГКЦ.

Архиєпископ Ігор (Возьняк) виконуватиме уряд Адміністратора Української Греко-Католицької Церкви до дня інтронізації нового Глави УГКЦ.

Владика Ігор, Адміністратор УГКЦ, в імені Синоду Єпископів УГКЦ висловлює щиру вдячність духовенству, монашеству, вірним УГКЦ та всім людям доброї волі, які своїми молитвами підтримували працю Виборчого Синоду.

8 березня 2011 року у Дрогобицькій духовній семінарії розпочалася виставка світлин "До світла Воскресіння крізь терни катакомб". Цю експозицію підготував Інститут історії Церкви Українського католицького університетуз нагоди 20-ї річниці виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля та її офіційної легалізації. Хронологічно фотовиставка охоплює період від 1939 до 1991 рр. та відображає три важливі етапи історії УГКЦ у буремному ХХ ст. – спробу її насильницької ліквідації радянською владою у 1946 р., її підпільну діяльність та легалізацію, котра розпочалася в 1989 р.

В основу експозиції лягли матеріали самого Інституту історії Церкви, які було зібрано протягом 1992-2008 рр. На двадцяти великих виставкових банерах відвідувачі мають змогу переглянути документи державних архівів, фотографії з приватних збірок, спомини очевидців та активних учасників підпільної УГКЦ. Матеріали фотовиставки на окремих прикладах узагальнюють й представляють становище цілої УГКЦ в умовах переслідувань, розкривають форми спротиву й підпільної діяльності її вірних, методи боротьби за визнання своїх прав. Виставка ілюструє життєві історії представників духовенства, монашества та мирян катакомбної Церкви. Неповторна людська доля, яка проступає крізь експонати, є свідченням глибокої християнської віри та незламної вірності своїй Церкві й народу.