70 років тому на Західну Україну накотилася нова, найпотужніша хвиля більшовицьких репресій

Передчуваючи свою неминучу втечу, «визволителі» масово кидали до тюрем усіх, хто насмілювався хоча б словом запротестувати проти нових порядків. Тисячі українців потрапили за грати тільки тому, що не приховували свого ставлення до нового ладу...

Cімдесят років тому ці люди доживали свої останні дні в переповнених камерах тюрем у Галичині, на Буковині та Волині. 3 початком війни, у червні 1941 року, більшість цих заарештованих по-звірячому закатовано. Уникнути смерті вдалося одиницям.

«Ким були ті люди? Чи справді вони становили загрозу радянській владі?» — запитали ми виконувача обов’язків керівника Центру дослідження визвольного руху історика Василя Стефаніва.

— Після приєднання Західної України до СРСР у руки радянських каральних органів потрапили списки, наглядові і кримінальні справи, порушені польськими спецслужбами. Вони стосувалися українців, котрі займалися антипольською діяльністю або ж просто були членами українських організацій «Пласт», «Сокіл», «Просвіта» тощо. Саме ці люди становили безпосередню загрозу більшовицькому режимові, саме вони першими потрапили в жорна радянських репресій 1939—1941 років.

Актуальне інтерв’ю

Генерального секретаря Світового Конгресу Українців Стефана Романіва, останнім часом дуже рідко можна застати в Австралії, яка вважається його основним місцем проживання. Відвідує українські громади за кордоном, та найчастіше він – в Україні, де зустрічається із керівниками держави, урядовцями, народними депутатами, громадськими діячами. Це може свідчити лише про те, що світове українство активізувало пошуки шляхів національного та економічного відродження своєї Батьківщини.

— Чи вдалося Україні протягом 20 років своєї незалежності просунутися у розв’язанні проблем, які стояли перед нею ще 1990 року? — запитую пана Стефана.

Сьгодні вранці, 1 травня 2011 року Божого, у Ватикані Папа Римський Бенедикт XVI зачислив до лику блаженних Католицької Церкви свого попередника Івана Павла ІІ.

«Свято віри, щоб відкрити двері Христові», – такими словами понтифік охарактеризував подію беатифікації в короткому зверненні до читачів ватиканської щоденної газети «L’Osservatore Romano», — повідомляє Радіо Ватикан.

Перед початком богослуження тривало одногодинне молитовне приготування, яке провела Римська дієцезія. Деякі учасники постуляційного процесу Івана Павла ІІ різними мовами поділилися своїми свідченнями. Далі відбулося багатомовне проказування молитви до Божого Милосердя, оскільки в цей день припадає неділя Божого Милосердя, встановлена Папою Іваном Павлом ІІ.

Обряд проголошення нового блаженного відбувся на початку Служби Божої, після вступних молитов. Кардинал Аґостіно Валліні, Вікарій Римської дієцезії, зачитав прохання про беатифікацію та біографічну довідку Слуги Божого, а далі Римський Архиєрей виголосив формулу проголошення Івана Павла ІІ блаженним.

«Папа мені сказав, вертайся до України, там будеш мати багато роботи...», − дванадцять років тому так сказав Папа Іван Павло ІІ до молодого о. доктора Святослава Шевчука, сьогодні Глави УГКЦ.

У переддень проголошення Івана Павла ІІ блаженним, Глава УГКЦ у Римі поділився враженнями про постать Папи. Блаженніший Святослав зокрема розказав про те, яку роль відіграв Іван Павло ІІ в історію людства та поділився враженнями від особистої зустрічі з Понтифіком.

«Тут є справді такого, нетехнічного чуда, коли люди радо йшли (на богослужіння Івана Павла ІІ у Києві і Львові, − ред.) і там були, щоби духовно об’єднатися… Думаю, тут справді було щось такого духовно чудесного».

Про це Глава УГКЦ в 2001-2011 роках Блаженніший Любомир сказав з нагоди беатифікації Івана Павла ІІ в інтерв’ю Польській пресовій агенції.