Ніхто і ніколи не називав листопад місяцем свободи – але, за дивним і незбагненним збігом, багато визначальних для України як держави подій відбулося саме пізньої осені. Рахуйте: сьомого числа 1917 року проголошено Українську Народну Республіку. Першого числа 1918 року – українські війська захопили Львів, а одинадцятого числа того ж року офіційно була проголошена Західно-Українська Народна Республіка. Ну і порівняно недавно – Помаранчева революція теж розпочалася у листопаді.

Українці настільки оригінальний народ, що революції робить в найпаскуднішу пору року. Коли все гарно, тепло і пахуче, він і пальцем не ворухне, а ось коли холод…

Все ж таки, листопад, певно, не найкраща пора для державотворчості, відтак усі здобутки благополучно покидали цей тлінний світ – і УНР, і ЗУНР, і на виборах 2010 року виграли аж ніяк не поборники демократії…

Інформаційна блокада була важливим інструментом реалізації геноциду. З її утриманням усередині СРСР не було жодних проблем: тут уже давно не було навіть натяку на свободу слова, засоби масової інформації перетворилися виключно в інструмент пропаганди. Натомість існувала загроза, що про голод напишуть закордонні медіа.

Проникнення за кордон інформації про масову голодну смерть людей було небезпечним для Радянського Союзу з кількох міркувань.

14 жовтня – Свято Покрови – є однією з головних дат в календарі українця. Велике церковне свято, День Українського війська, День створення Української Повстанської Армії… Від цієї дати віє героїзмом та жертовністю, звитягою та гордістю за чин наших попередників.

Цей день став продовження славного чину запорозьких козаків, вояків армії УНР, чину, що прийняли на себе українські патріоти, які кинули виклик найжахливішим режимам в історії людства – сталінському СРСР і нацистській Німеччині. Від 14 жовтня ведеться історія найтривалішого партизанського руху, визвольної війни УПА, що постала з-під стягу Організації Українських Націоналістів.

В цей день кожен українець повинен згадати, що живе у своїй власній державі на своїй землі завдяки чину вояків Української Повстанської Армії, адже остаточне здобуття незалежності стало можливим лише завдяки зусиллям тих, хто пройшов горнило визвольних змагань і тих, хто перейняв цей досвід – вже в підпільній боротьбі, на еміграції, в радянських концтаборах… Маємо бути гідними їх жертви і зберегти Українську державу для себе і своїх дітей. Кожен день діяти на благо держави й нації, докладати до цього зусиль, ставати успішними в ім’я України, жити для неї – цього вимагає пам’ять наших героїчних попередників.